Слово застереження, щоб допомогти нам бути зосередженими та забезпечити кращі пророчі дні попереду

«Нехай усе буде пристойно та впорядковано» (1 Кор. 14:40).

«Дивись, зроби все за тим зразком, який був показаний тобі на горі» (Вих. 25:40).

Бог має план для тебе і для мене в цій пророчій родині. Його план і Його порядок — для нашого добра (Єр. 29:11; Єр. 3:15–16). Бог веде нас до нашої «обіцяної землі» — до «місця достатку». Чи підеш ти Божим шляхом туди, куди Він нас веде?

Звертаючись до гріхів і поразок ізраїльтян у Старому Завіті, Писання говорить нам, що все це було написано для нашого навчання — щоб ми уникали їхніх помилок і гріхів проти Бога та були заохочені до плідності в теперішньому часі (1 Кор. 10:8–11).

Гріх Ізраїлю та причина, чому Бог залишив їх померти в пустелі, не ввівши до обіцяної землі, землі, що тече молоком і медом, полягала в тому, що вони відкинули Боже видіння, передане через пророка Мойсея, і сказали: «Ми не можемо…».

Ми вже бачили Боже пророче видіння того, ким ми маємо бути як церква. Це — Боже відкрите й наказане для нас мірило як для церкви, так і для кожної особистості.

1. Стережіться «чужого вогню».

Бачити себе інакшими, ніж те, що Бог відкрив цій церкві, або приносити в цю церкву щось інше — це те, що Бог називає «чужим вогнем». «Чужий вогонь» руйнує видіння обіцяної землі. Апостол Павло був настільки свідомий негативного впливу «чужого вогню», що відмовлявся проповідувати там, де віруючі вже були навчені іншого вчення з іншим видінням (Рим. 15:20).

Щоб побачити повну реалізацію Божого доброго пророчого плану для нас як особистостей у цій церкві, ми повинні: по-перше, вірити та бути переконаними, що саме Бог привів нас до цієї церкви (Ів. 6:43–44); по-друге, бути відданими видінню та посланню цієї церкви (Дії 2:42; Єр. 3:15–16); по-третє, повністю довіряти Богові та вірити в Його посланого слугу (2 Хр. 20:20б; Мт. 10:40–41); по-четверте, шукати зростання й поширення Божого Царства через цю церкву згідно з її видінням — молитися за спасіння інших і спонукати їх прийти (Мт. 6:33; 1 Тим. 2:1–4; Лк. 14:23).

Нас застерігають відкласти всякий «чужий вогонь» у нашому розумі й серці та прийняти «вогонь», який Бог призначив для нас у цій Його церкві. Бог протистоїть тим, хто приносить «чужий вогонь» у Його церкву (Лев. 10:1–3; Дії 5:1–10).

Лише «вогонь», призначений Богом для нас у цій церкві, зробить тебе світлом, що сяє серед усякої темряви.

Ми покликані й поставлені в Україні, з центром у місті Канів, щоб виконати пророчий Божий мандат, а не людські ідеї. «Бо ми сповістили вам силу й прихід Господа нашого Ісуса Христа, не йдучи за хитро вигаданими байками…» (2 Петра 1:16). Божий слуга впродовж понад трьох десятиліть в Україні вірно слідує одному дорученню, даному йому Ісусом. Він рішуче налаштований догоджати ТІЛЬКИ Ісусу, а не людям (Гал. 1:10; 1 Сол. 2:4).

Ми є тими, ким ми є, не через те, що думає будь-хто, а через те, що Бог наперед визначив ще до нашого народження, ще до того, як ми були приведені до цієї Церкви Ісуса Христа. Тому будьмо обережні, щоб не розчарувати Бога, нашого Творця.

2. Стережіться порівняння.

Як Церква Христа у вселенському Тілі Христовому, ми не сміємо порівнювати себе з жодною іншою, але повинні залишатися у видінні та справі Христа, до якої ми покликані (2 Кор. 10:12). Ісус зацікавлений у нашій унікальності та відмінності. Саме тому Він обирає різних людей з різними дарами та шляхами служіння (1 Кор. 12:5–7).

3. Стережіться конкуренції.

Як церква — ваша церква — ми не перебуваємо в конкуренції з жодною іншою церквою (2 Кор. 10:13–18). Ми зберігаємо нашу відмінність у Христі благодаттю, даною цій церкві, щоб виконати пророчий мандат, відкритий Божому слузі у 1995 році: досягти та спасти щонайменше три мільйони людей українського походження, поряд із глобальним охопленням (Йоіл. 2:1–11; Іс. 2:2–3).

Порівняння та конкуренція — це двоякодумство. Коли ти порівнюєш себе з іншими або змагаєшся з ними, ти втрачаєш свою духовну ідентичність. Біблія застерігає: «Двоєдушна людина нестала на всіх своїх дорогах» (Як. 1:8). Неможливо бути духовно насадженим в одному ґрунті, доки ти порівнюєш себе з іншими.

Саме тому ми чуємо, як Божий Слуга говорить: «Він інший, і ніхто не повинен наважуватися порівнювати його з іншими».

Пророча картина, змальована пророком Йоілом, чітко спрямована проти порівняння та конкуренції: «Народ великий і сильний; такого не бувало від віків і після нього не буде в роди родів… Кожен піде своєю дорогою, і не порушать своїх лав. Один одного не тиснутимуть, кожен піде своєю стежкою…» (Йоіл. 2:2, 7–8).

Наша перемога — в унікальності нашого покликання та видіння: «…і коли вони впадуть на меч, то не будуть поранені» (Йоіл. 2:8). ❤️

Багато церков, у тому числі деякі «відомі», які ми знаємо в Україні, вже припинили своє існування. Також багато «народжених згори» віруючих відпали, а дехто повернувся до традиційних форм поклоніння.

В Україні відбувається духовний занепад. Кожен, хто молиться і має духовні очі, може це побачити: так зване «пробудження» 90-х років — це вже справа минулого. Ми, ті, хто сьогодні стоїть лише з милості Божої, повинні пробудитися й прийняти від Бога мудрість щодо того, що робити (Еф. 5:14–17).

Тепер розгляньмо два застереження.

4. Остерігайтеся підрахунку чисел.

Коли хтось запитує вас: «Скільки людей у церкві?» — хоча це запитання небіблійне, відповідати слід так: «А ви вже порахували, скільки людей щодня помирає і йде до пекла?» Згадайте реакцію Ісуса в Матвія 9:36–38.

Ми покликані бути мега-церквою. Мега-церква — це доказ збирання врожаю душ (Ів. 4:35–36). Відкриття філій цієї церкви в інших містах і селах — це не амбіція, а пророчий мандат, який ми повинні виконати у своєму поколінні.

Нашою єдиною турботою мають бути тисячі й мільйони людей, які ще не народжені згори і не належать до жодної церкви. Вони стоять у черзі до пекла. Але ми можемо це зупинити (Єзек. 3:18–19; Єзек. 33:8–9).

5. Остерігайтеся не позбавляти Небо радості.

Ми завжди повинні дякувати Богові за всіх членів нашої церкви. Однак маємо бути обережними, щоб не хвалитися кількістю людей у церкві — навіть якщо це десятки чи сотні тисяч (1 Кор. 3:7).

Ми ніколи не повинні забувати, що тих, хто без Христа, назовні більше, ніж тих, хто сидить на церковних зібраннях. Бачення Ісуса завжди спрямоване на натовпи без Христа.

Небо радіє лише тоді, коли нова людина приходить до церкви й приймає Христа (Лк. 15:7, 10). Спасіння невіруючих — це радість Неба.

Тож, друзі, перестаньмо по-дитячому гратися в «харизматичній пустелі», як це робив Ізраїль, тоді як Обіцяна Земля чекає, щоб її зайняли.

Ісус — Господь! ❤️✝️